Серце перекачує кров по всьому тілу через артерії. Кожне скорочення серця призводить до руху крові кровоносними судинами. Кров'яний тиск виникає під впливом потоку крові до стінок артерій при скороченнях серця. З підвищенням тиску посилюється навантаження на серце. Гіпертонія, яку зазвичай називають високим або підвищеним кров'яним тиском, є медичним розладом, який характеризується постійним підвищенням тиску в кровоносних артеріях.

Гіпертонія є основним фактором ризику захворювань та смертності у Європейському регіоні ВООЗ; у 2019 році на неї припадало майже чверть (24%) летальних випадків та 13% випадків інвалідності. Підвищений кров'яний тиск є помітним фактором ризику як смертності від серцево-судинних захворювань, так і посилення тягаря на систему охорони здоров'я (впливу на суспільство). Часто перебіг гіпертонії відбувається без виражених симптомів, внаслідок чого вона залишається непоміченою. Тож первинні клінічні ознаки можуть проявлятися у вигляді серйозних явищ, таких як інфаркт або інсульт, які можуть мати катастрофічні наслідки. Приблизно 33% людей з гіпертонією в Європейському регіоні ВООЗ не знають про наявність у них гіпертонії, і навіть у випадку діагностованого захворювання пацієнти можуть отримувати неналежне лікування.

Кров'яний тиск виражається у числовому вигляді як пара значень. Перша цифра (систолічний тиск) означає тиск у кровоносних судинах під час скорочення або пульсації серця. Друга цифра (діастолічний тиск) свідчить про тиск у кровоносних судинах протягом періоду, коли серце перебуває в стані спокою між ударами. Гіпертонія визначається шляхом вимірювання систолічного артеріального тиску в двох окремих випадках, з показником ≥140 мм рт. ст., та/або діастолічного артеріального тиску в обох випадках, з показником ≥90 мм рт. ст.

Дотримання збалансованої дієти, припинення вживання тютюну та збільшення фізичної активності можуть ефективно знижувати рівень кров'яного тиску. У деяких пацієнтів симптоми гіпертонії залишаються попри зміну способу життя; в цьому випадку лікар може призначити прийом одного чи кількох препаратів. Рівень оптимального цільового кров'яного тиску залежить від наявності та типу супутніх порушень здоров’я. Для більшості людей оптимальний кров'яний тиск становить нижче 140/90 мм рт. ст.
Для контролю кров'яного тиску призначають різні ліки, зокрема інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину-2, блокатори кальцієвих каналів та діуретики, як-от гідрохлортіазид та хлорталідон.